• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Секрети виховання


СЕКРЕТИ ВИХОВАННЯ/Files/images/2013-2014_rr/malyunki/мама і син.jpg

Дисципліна – не покарання!


(поради батькам)

Психологи вважають: дисциплінованість полягає не в тому, щоб дитина задовольняла вимоги батьків, а в тому, щоб вона вчилася жити серед людей. Таке вміння ґрунтується не лише на дотриманні елементарної чемності, а, швидше, на здатності зрозуміти іншого, на повазі до себе й до тих, хто навколо.


ГРАМАТИКА ДИСЦИПЛІНИ

· Тілесне покарання неприпустиме!

· Подавайте добрі приклади. Поводьтеся так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.

· Чітко визначайте межі дозволеного. Батьки повинні погодити спільну лінію поведінки, щоб не сперечатися у присутності дитини.

· Проявляйте наполегливість. Твердо вимагайте дотримання встановлених вами правил без жодних відступів і поблажок.

· Проявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволили дитині щось зробити або взяти, забудьте про післязавтрашню заборону, якщо повториться така сама ситуація.

· Вводьте в „уроки дисципліни” гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного напучування у захопливе заняття.

· Відвертайте увагу. Якщо дитина вередує, переводьте її увагу на щось інше, привабливе для неї.

· „Фізичне усунення”. Якщо вам не до вподоби постійні посягання на ваш улюблений сервіз, простіше прибрати його з-перед очей дитини.

· Убезпечте оселю. Облаштуйте оселю так, щоб дитина могла гратись без вашого постійного „не можна”.

· Осуджуйте не дитину, а її вчинки. Краще сказати: „Мені дуже прикро, що ти розбив цю вазу”, аніж „Ти такий незгабний, поганий тощо”.

· Повторення – мати науки. Частіше пояснюйте дитині сутність усталених в родині обмежень та правил поведінки.

· У дітей „коротка пам’ять”. Суворо зауважте пустунові одразу ж, коли він завинив, бо він не зрозуміє й не запам’ятає уроку.

· Не читайте довгих нотацій. Одне коротеньке зауваження набагато ефективніше.

· Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки. Якщо вона розуміє, чого ви очікуєте від неї і чому, їй легше розібратися у суперечностях, які її пригнічують.

· Залучайте дитину до прийняття рішень. Радьтеся з нею, цікавтеся її думкою, запропонуйте на вибір два виходи зі складної ситуації і разом обговоріть, який кращий. Розмірковування – також своєрідний маневр для відвертання уваги.

· Запобігайте конфліктній ситуації. Краще відвернути її, аніж потім шукати вихід.

· Будьте поблажливими до непосидюх. Малята не можуть тихо всидіти понад кілька хвилин на концерті або слухняно йти поряд з вами на прогулянці.

· Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б’ється чи кусається, не сподівайтесь не добрі результати від спонтанних виховних заходів.

/Files/images/2013-2014_rr/malyunki/семья.jpg
/Files/images/7047.gif

Заборона без примусу

Без заборон в нашому житті не обійтися, але батькам важливо вміти правильно формулювати їх і бути послідовними й одностайними, вимагаючи дотримання правил. Ситуація, коли один щось забороняє, а інший нишком дозволяє, неприпустима.
До найважливіших заборон належать насамперед ті, нехтування якими загрожує здоров’ю і життю (як от визирати у відчинене вікно – не можна; підходити до плити, на якій стоїть гаряча каструля – не можна). І не робіть винятків і категоричних правил, приміром, не дозволяйте малому виглядати у прочинене вікно, навіть якщо маєте час підстрахувати його.
Водночас пам’ятайте, що для 2-3 річної дитини кожна заборона – це джерело розчарування, нерідко й агресії, адже малюк сприймає її як обмеження свободи дій, як неможливість задовольнити власну цікавість. Рецепт запобігання образам і сваркам простий: на кожне «не можна» має бути своє «можна». Наприклад: «Не можна рвати мамин журнал, а можна ось стару газету».
Категоричних заборон не набереться аж надто багато. Набутий досвід, знання не сприйматимуться дитиною як обмеження свободи.
Не варто робити трагедії і в разі, якщо дитя дає волю рукам чи кусається. Придивіться спочатку: може, таким чином малюк хоче привернути до себе увагу, а дієвішого способу не знає? Уникайте бурхливих емоцій і тим більше сміху (мовляв, ти ба, яке воно!), а то ще, чого доброго, дитині сподобається ця реакція. Незгоду на «спілкування з ляпасами» висловіть твердо, але спокійно. Замість «Не смій битися!» скажіть: «Ні, битися ми не будемо, пограймося краще так…» Легше і доцільніше відволікти дитину від небажаних вчинків, ніж згодом викорінювати погану звичку.
/Files/images/2013-2014_rr/malyunki/31362210998.jpg А от агресія у 2-3 річному віці потребує інших заходів. Дитині вже знайоме поняття «боляче». Якщо дитина вдарила іншу дитину, правильно буде їй сказати: «Ти вдарив (чи вкусив, чи подряпав) хлопчика, йому боляче. Тепер дітки гратимуться, а ти посидь, подумай, чому так робити не можна». Обмеження у русі, відлучення від гри – таких життєво необхідних для дітей речей, бо це їхня природа, - чи може бути більше покарання. Як правило, навіть після декількох таких заборон дитина уникатиме відлучення від гри.

/Files/images/7047.gif

Кiлькiсть переглядiв: 102

Коментарi

  • Іра

    2016-08-16 16:20:24

    Можливо, комусь ще стане у нагоді психологічний журнал "Експеримент". Там є регулярна рубрика "Діти". Ось сторінка журналу у Фейсбуці - facebook.com/experymentUA...